Наше селище Христофорівка – колиска
доброти, творчості і натхнення. На цій
землі народжувалися і зростали талановиті і сильні духом люди. Усіх і не
перелічити.
Волосов Юрій Анатолійович –
виконуючий обов’язки голови
Криворізької райдержадміністраціїї. Це учень нашої школи, житель нашого селища.
Сьогодні Юрій Анатолійович живе турботами жителів Криворізького району, також
не забуває рідне селище і рідну школу.
Сухомлін Микола Олексійович –
голова Кіровоградського обласного виконавчого комітету, представник Президента
України в Кіровоградській області. Микола Олексійович навчався в
Христофорівській школі, житель нашого селища, тут проживали його батьки. Доля
розпорядилася так, що він працював у сусідній області, але вніс значний вклад у
розвиток України.
Учні нашого класу дослідили, що з нашої школи вийшло ще
чимало талановитих людей, які писали поезію – це Леонід Бондаренко та Борис
Савелійович Замма (псевдонім Христофор Самброса). Сьогодні ми хочемо
познайомити з чудовою людиною – поетом Леонідом Пилиповичем Бондаренком.
Леонід Пилипович
народився в багатодітній родині
Бондаренка Пилипа Івановича та Марії Євтихівни. В сім'ї зростало 5 дітей.
Батько працював шахтарем, а мама була домогосподаркою. Леонід
Пилипович добре вчився в школі, мав багатосторонні інтереси: спортивні секції,
художня самодіяльність та поезія. Перший вірш «Христофорівські шахтарі» було
покладено на музику, коли Леонід навчався в 10 класі. Його твори були
різноманітні за жанрами : пісні, вірші, а також 4 п’єси.
Леонід Пилипович
учасник Міжнародних конкурсів:
1.
Конкурс
у місті Хуста Львовської області (нагороджений Гран-прі).
2.
Конкурс
«Тернова струна» в 2006 р (Дипломант 1 ступеня в 4-х номінаціях).
Ми знаємо, що кожна країна, кожне місто мають свої символи:
Гімн, Прапор та Герб. У Леоніда Пилиповича виникло бажання і він його здійснив
– написав Гімн Христофорівки.
Учні нашого класу дуже були горді,що Христофорівка має
свій Гімн і задумались, що немає Герба, тож за справу взявся учень 3 класу
Матощенко В.
Тематика творів Леоніда Пилиповича дуже різноманітна,
але провідною є любов до рідної неньки України.
(учень 3 класу Матощенко В.читає вірш «Любіть Україну», Л.Бондаренко читає вірш)
Леонід Пилипович часто бував за кордоном, але завжди
відчував почуття туги за рідним краєм – малою своєю батьківщиною
Христофорівкою. Свою любов до рідного селища
він виразив у своїй поезії «Батьківський край» та «Моє село».
У кожної людини є
в рідному краї улюблені місця – це душа і серце відпочиває, де комфортно. Такі
місця є і у Леоніда Бондаренка – річка Боковенька. Як не любити шихий її плин,
хлюпотіння хвильок у непогоду, а також ігри променів сонечка з хвильками.
(учениця 3 класу Галаган Вікторія читає вірш «Дивлюсь на річку Боковеньку»)
Ми живемо нині у дуже складний час. Леонід Пилипович не залишається
байдужим до подій, які турбують наше українське суспільство, наш народ. Тому
він декілька творів присвятив АТО.
(Л.Бондаренко читає вірші присвячені АТО)
Ми, дорослі і
діти, теж глибоко вболіваємо за сьогодення нашої країни. Учениця 3 класу Лазарєва Сніжана теж написала вірш, який присвятила АТО.
(Лазарєва С. читає власний вірш «Молитва за мир»)
Вчитель: поезія Леоніда Бондаренко частенько друкується в
нашій районній газеті «Сільське Криворіжжя». І дорослі, і діти мають змогу
знайомитись з творчістю Христофорівського поета. Ми щиро вдячні землі нашій, що
зростила таку людину, яка є для нас взірцем, з якого ми будемо братии приклад.
Творчість
поета надихає нас на нові подвиги у навчанні та праці, спонукає до глибоких
почуттів любові до того краю, де ти народився і зростаєш, бо ліпшого краю немає
на землі.
Звернення
поета Л.Бондаренка до учнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар