Я вибрала Долю собі сама, І, що б зі мною не сталося – У мене жодних претензій нема До Долі - моєї обраниці
Я – вчителька і на руках у мене,
Я вибрала Долю собі сама, І, що б зі мною не сталося – У мене жодних претензій нема До Долі - моєї обраниці
Я – вчителька і на руках у мене,
Серця маленькі й долі чарівні
В очах довіра і любов до мене,
Не треба долі іншої мені.
Я – вчителька, і з гордістю крокую По цій прекрасній сонячній землі, Добро посію, душі полікую, Я – вчителька! Тож заздрять хай мені!
Займатися улюбленою справою – чи не найголовніше у житті кожної людини. А якщо захоплення стає ще й повсякденною роботою, то, окрім духовного задоволення, знаходиш – радість творчості.
Надання учням радості праці, радості успіху у навчанні, збудження в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності, віри в себе – цілюще джерело моєї педагогічної діяльності.
Педагогічна практика свідчить про те, що тільки знання, набуті самостійною працею, роблять випускника фахівцем, здатним творчо вирішувати професійні задачі та морально-етичні проблеми.
Життя вчителя – це обов’язок бути світилом, утверджувати ідеали правди, краси, добра. Учитель – це той, хто сіє зерно добра. Щастя для нього – гідні учні, які сяють, як сонце, наслідуючи його чесноти та продовжуючи його доброчинність.
Саме про це говорив В. О. Сухомлинський: “У наших школах не повинно бути нещасливих учнів, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил учня, які породжують енергію для долання труднощів, бажання вчитися”.
Я вважаю, що навіть разове переживання успіху може докорінно змінити психологічне самопочуття учня. Адже успіх – спусковий механізм подальшого творчого руху особистості
Немає коментарів:
Дописати коментар